Команда на вузлі Kubernetes може використовувати проксі оболонки, тоді як Pod на цьому вузлі не має середовища проксі. Середовище контейнера визначається його образом і конфігурацією Pod.

Для застосунку, що підтримує ці змінні, додайте список env до наявного запису контейнера:

env:
  - name: HTTP_PROXY
    value: http://proxy.example:8080
  - name: HTTPS_PROXY
    value: http://proxy.example:8080
  - name: NO_PROXY
    value: localhost,127.0.0.1,kubernetes.default.svc,.svc,.cluster.local

У Deployment це розміщується під відповідним контейнером у spec.template.spec.containers. Оновіть робоче навантаження через його звичайне розгортання, щоб нові Pods отримали це. Надайте також імена малими літерами, якщо цього потребує фактичний клієнт.

Список обходу — це початковий приклад, а не перелік кожного маршруту кластера. Використовуйте реальний суфікс DNS кластера та внутрішні призначення. Застосункам, що використовують IP-адреси сервісів, можуть знадобитися фактичні діапазони сервісів у синтаксисі, який підтримує їхній клієнт.

Init-контейнери мають власні специфікації контейнерів. Додайте туди потрібну конфігурацію, коли вони виконують зовнішнє завантаження. Для публічних HTTP-завантажень кінцева точка зі списку HTTP-проксі є кандидатом для цих значень середовища контейнера.

Завантаження образів відбувається до запуску застосунку й виконується середовищем виконання контейнерів вузла. Середовище Pod не може налаштувати це попереднє з'єднання з реєстром.

Нарешті, змінні HTTP-проксі впливають лише на клієнтів, які їх використовують. Вони не перенаправляють довільний трафік баз даних, UDP або інших сокетів із Pod.

Схожі статті