Однієї мережевої карти достатньо для явного проксі

Приватному прямому проксі не обов'язково фізично стояти між ноутбуком і маршрутизатором. Це може бути інша машина в тій самій LAN з одним мережевим інтерфейсом.

Ноутбук підключається до адреси проксі та порту прослуховування. Процес проксі відкриває окреме з'єднання до сайту або до його батька. Той самий інтерфейс може нести обидві розмови, а таблиця маршрутизації хоста обирає наступний крок.

client → proxy listener
proxy → existing router → destination

Цього достатньо для застосунку, який явно вибрав проксі. У Linux така звичайна схема не вимагає вмикання пересилання IP лише для того, щоб передавати запити застосунку.

Шлюз за замовчуванням відповідає на інше питання

Шлюз клієнта за замовчуванням обробляє пакети, які клієнт надсилає до інших мереж. Зміна цього параметра не змушує браузер видавати запити HTTP-проксі чи вести переговори SOCKS. Так само введення проксі в браузері не спрямовує кожен інший застосунок через цю машину.

Хост може виконувати обидві задачі, але тоді він має дві конфігурації: службу проксі та функцію маршрутизації або міжмережевого екрана. Більше інтерфейсів може полегшити розділення мереж. Це вибір топології, а не передумова, нав'язана явним HTTP-проксі.

Ця відмінність пояснює й частий невдалий експеримент: правка правил пересилання проксі-сервера не впливає на пряме клієнтське з'єднання, яке йде через інший маршрутизатор. Пакети ніколи не перетинали цей сервер.

Якщо вимога — обов'язкове використання, визначте, де можна контролювати альтернативний вихідний трафік. Проксі з одним інтерфейсом може бути припустимою службою, поки окремий шлюз забезпечує мережеву політику. Розмістіть примус там, де пакети справді проходять.