Проксі Mercurial може залишатися типовим для зовнішніх репозиторіїв, а внутрішні хости йдуть напряму. Для публічного HTTP-маршруту виберіть хост і порт зі списку HTTP-проксі для типової кінцевої точки:

[http_proxy]
host = proxy.example:8080
no = hg.internal.example,localhost
always = false

Значення no — це список імен хостів через кому. Mercurial документує always=true як примусове використання проксі навіть для localhost і записів у цьому списку. Тому додавання хоста до no із збереженням цього перевизначення може залишити його маршрут незмінним.

Для одного виклику перевизначте потрібні значення, не переписуючи конфігурацію:

hg --config http_proxy.always=false    --config http_proxy.no=hg.internal.example incoming

Налаштований типовий шлях репозиторію має справді називати цей хост. Цей приклад замінює значення no для команди; додайте інші потрібні записи, якщо вони потрібні й цьому виклику.

Використовуйте hg config --source, щоб знайти чинні налаштування, коли конфігурації користувача, репозиторію та системи різняться. Видаліть паролі, перш ніж ділитися цим виводом.

Ці засоби керування стосуються доступу до репозиторіїв через веб. Репозиторій ssh:// використовує інший транспорт. Пряме HTTP-маршрутизування також досі потребує мережевого шляху та власних облікових даних репозиторію.

Схожі статті