Яку IP-адресу дозволити на проксі-сервері?
Дозволяйте джерело, яке справді бачить проксі. Приватна LAN-адреса ноутбука зазвичай не є його публічним джерелом віддаленого з’єднання.
Використовуйте адресу джерела, яку проксі бачить у вхідному з’єднанні. Wi-Fi-адреса ноутбука не обов’язково є нею.
Наприклад, ноутбук із приватною адресою 192.168.1.20 може звертатися до віддаленого проксі через NAT-маршрутизатор. Проксі зазвичай бачить перетворене публічне джерело, тому правило для приватної адреси ноутбука не збігатиметься. На приватному шляху, що зберігає адресу, ця сама приватна адреса цілком може бути правильною для правила.
Підтвердьте спостереження на вхідній межі проксі: перевірте журнал з’єднань чи доступу, якщо ним керуєте, або скористайтеся документованим способом керованого сервісу визначити адресу клієнта. Сторінка перевірки IP у браузері — лише контекст, адже може йти іншим маршрутом. Тестуйте справжні застосунок і шлях; інший проксі, VPN чи зміна мережі можуть змінити джерело.
Кілька пристроїв можуть ділити одну перетворену адресу. IP-правило визначає мережеве джерело, не окремого користувача, тож вирішіть і потребу автентифікації. Якщо джерело змінюється, передбачте підтримуване оновлення або політику автентифікації замість відкриття сервісу всім адресам.
Застосовуючи правило, перевірте його позицію й остаточну типову заборону у встановленій версії проксі, потім протестуйте дозволені й заборонені джерела. Наприклад, порядок доступу Squid може зробити пізніше обмеження неактуальним. Дозволи джерела та призначення/порту залишаються окремими рішеннями: правильна адреса клієнта не вимагає дозволу всіх призначень.